Богомолець Олександр Олександрович

Богомолець Олександр Олександрович (1881 -1946)

 

Український патофізіолог і науковий організатор, академік АН УРСР і СРСР

 

Місце народження –Київ.

 

Народився в Києві в Лук’янівській тюрмі, де була ув’язнена його мати Софія Миколаївна Богомолець, засуджена на 10 років каторжних робіт у справі Південноросійського робітничого союзу. Батько — О. М. Богомолець, земський лікар, також брав участь у революційному русі. Закінчивши гімназію в Києві, вступив на медичний факультет Новоросійського університету в Одесі. Під час навчання, а також після закінчення університету (1906) працював при кафедрі загальної патології під керівництвом передових вчених того часу. В 1909 захистив докторську дисертацію «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі». В 1911 обраний професором по кафедрі загальної патології нововідкритого Саратовського університету. Після Жовтневого перевороту був членом комісії по боротьбі з висипним тифом та консультантом сан. відділу Пд.-Сх. фронту Червоної Армії. В 1925 переїхав до Москви, де керував кафедрою патологічної фізіології 2-го Московського університету і брав активну участь в організації Інституту вищої нервової діяльності Комуністичної академії, Медико-біологічного інституту та Інституту переливання крові. Президент

Академії наук Української РСР (1930-1946). В 1931 переїхав до Києва з групою учнів, створив і очолив Інститут експериментальної біології та патології Міністерства охорони здоров’я УРСР і Інститут клінічної фізіології АН УРСР. Реорганізував Академію наук. Був засновником «Фізіологічного журналу», редактором багатьох наукових збірників.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*